FacebookTwitterПідписатися на RSS

Рідна школа імені Короля Данила: минуле і сучасне

Відкриття української школи на Жовківському передмісті було дуже потрібним, бо тут діяли лише польські школи і гімназії.

Через відсутність українських навчальних закладів в цьому передмісті в польських школах змушені були навчатися і українські діти – був створений механізм ополячення українців. Це викликало спротив місцевої української спільноти асиміляційним процесом. Як свідчить український історик Іван Крип’якевич «український національний рух на Жовківському передмісті розпочався при кінці ХІХ століття. За почином отців Василіян у 1904 році засновано читальню «Просвіти», що містилася зразу по вул. Об’їзд ч.6 (тепер вул. Долинського – авт.). Незабаром тут засновано Захоронку (дитячий садок – авт.). В 1912 році відкрито перший клас школи імені Короля Данила, що була зразу на вулиці Св. Мартина ч.24а». На Жовківському передмісті українці створюють свої національні ідеологічні установи, однією з яких була «6-клясова коедукаційна приватна вселюдна школа імені Короля Данила» Українського Педагогічного Товариства «Рідна школа» з українською мовою навчання. На той час у Львові діяла лише одна державна українська школа ім. Шашкевича, чотири приватні школи (імені Шевченка, імені князя Льва, імені Короля Данила, імені Бориса Грінченка) та дві державні і дві приватні гімназії. І це при тому, що за переписом населення 1931р. у місті проживало 50900 українців.

З першого і до останнього дня свого існування школа боролася за право кожної української дитини навчатися рідною мовою. Свідченням цього є два нижче подані документи, зі збереженням тогочасного правопису.

Документ перший

Львів, дня 20 падолиста 1913

До Хвальної Старшини Кружка УПТім. Короля Данилау Львові

Головна Управа порішила на своїм засіданню з д. 19 падолиста б. р. звернутися до Хв. Старшини з зазивом занятись уладженням пополудневих курсів науки української мови для учеників і учениць місцевих польських шкіл на Жовківськім передмістю.

Уважаємо зайвим вказувати на потребу і вагу таких курсів тут у Львові, де наша дітвора, позбавлена в міських школах можности навчатись своєї рідної мови, прямо засуджена на польонизацію. Вправді ведуться від ряду літ такі курси в виділовій школі УПТ ім. Т. Шевченка, однак з природи річи доступ для дітвори з передмість Львова тут сильно утруджений. Тому основання курсу української мови на Жовківськім передмістю являєсь прямо національною конечністю. З другого боку думаємо, що зорганізуваня такого курсу при школі ім. Короля Данила не буде получене з великими трудностями.

Якщо Хв. Старшина рішиться приступити до основаня згаданих курсів, треба буде розвести відповідну агітацію через скликаня родичів на збори для пояснення ваги справи евентуально, також через відозви, щоб стягнути по змозі найбільшу кількість учеників. Ся агітація являєсь тим більш конечною, що управи польських шкіл роблять останніми часами неймовірні прямо заходи в сім напрямі, щоб відтянути наші діти від участи в того роду курсах.

Про свої заходи в напрямі зорганізування курсів української мови зволить Хв. Старшина повідомити нас по змозі найскорше.

Документ другий

Протокол

Зі Сходин батьків дітей місцевої школи та старшини кружка «Рідної школи» ім. Кор. Данила відбутих дня 22 серпня 1926. Год. 17.

Присутні: о. Туркевич Іван, дир. Снилик гром. Лаврів, Шевчук, Микитович, Сторожишин, Ерстенюк і (17) і сімнайцять громадян-батьків.

Порядок дня:

І. Обіжник Головної управи з дня 13 липня 1926 ч. 3333.

ІІ. Справа низької фреквенції в школі.

До І: Обіжник відчитав та зреферував дир. Снилик.

По переведеній дискусії над кождою точкою поодиноко присутні винесли слідуючі ухвали:

до 1.: зібрані уважають успішну боротьбу за введення урядової мови української в українських приватних школах можливою та ставляють домаганя поставити шкільну владу перед доконаний факт вже з днем 1 вересня ц.р. Заломання в шкільній політиці введення урядової мови польської в українських приватних школах спричинила в великій мірі та обставина, що в українських приватних середних школах займають учительські посади учителі з державних середних шкіл. Це ослаблює боєву лінію, тому Головна Управа повинна обсаджувати українське приватне шкільництво силами від держави незалежними. Цей внесок гром. Шевчука присутні ухвалили одноголосно.

до 2. Присутні уважають можливим й доцільним видання Гол. Управою поручення видавати свідоцтва лише в українській мові. Бо українська школа мусить бути українська так змістом як і формою. Цей внесок гром. Микитовича ухвалили присутні одноголосно.

до 3. На внесення дир.. Снилика ухвалили присутні одноголосно домагатись від Головної Управи зарядження викладати всі предмети в українській мові крім мови польської.

о. Туркевич єр. Голова Ерстенюк За секретаря

Як видно із вищенаведених документів національна боротьба не припинялася ні на хвилину.

У роки лихоліття першої світової війни діяльність «Рідної школи» була припинена. Із приходом російських військ у Галичину царська влада закрила всі приватні школи, а канцелярію і магазин «Рідної школи» опечатала. Діяльність «Товариства» була відновлена у післявоєнний період. У 1921 р. відновили свою діяльність і кружок та школа ім. Короля Данила. За архівними документами, директором школи у 1923р. був Олекса Гайдукевич, а у 1924р. його на цій посаді замінив Денис Снилик.

У цей час кружок ім. Короля Данила нараховував 500 членів, який опікувався діяльністю школи і захоронки. Змінилося місце розташування школи – вона винаймала три кімнати у захоронки на вул. Жовківській, 62 (тепер вул. Б. Хмельницького) та одну кімнату на вул. Бальоновій, 3 (тепер вул. Гайдамацька). На вулиці Жовківській було дві класні кімнати площею по 48 кв. метрів (одна в партері, друга на першому поверсі) та невелика кімната для канцелярії. На вул. Бальоновій була одна класна кімната площею 42 кв. метри у партері.

На той час школа ім. Короля Данила була однією з найбільших шкіл у Львові. У 1923р. у ній навчалося 244 учні, у 1935-1936 н.р. – 291 учень, а бажаючих було ще стільки ж. За такого перевантаження цих трьох класних приміщень, які мала школа, було недостатньо для організації якісного навчання. Тому у 1937р., зважаючи на неодноразові звертання до Головної Управи Товариства «Рідна школа» тодішнього директора Василя Манька, замість приміщення на вул. Жовківській школі було виділено чотири навчальні кімнати, канцелярію і передпокій у Народному Домі на вул. Рутовського, 22 (тепер вул. Театральна), залишивши їй також клас на вул. Бальоновій, де навчалися перші і другі класи. Але і це не вирішило проблеми, оскільки навчання у другій зміні закінчувалося о 17 год. 30 хв., а до школи діти добиралися зі Знесіння, приміських сіл Збоїск, Кривчиць, Мурованого, Френелівки. У зимову пору діти поверталися додому з останніх уроків затемна. Збудувати нову велику школу на Жовківськім передмістю було неможливо, оскільки в школі навчалися діти незаможних батьків. Про це свідчить звіт директора школи за 1936 р. про соціальний стан батьків: селян – 30, робітників – 117, ремісників – 50, самостійних купців – 11, державних урядовців – 3, приватних урядовців – 7,інших – 70,

сиріт – 3.

Навчання було платним, оскільки школа була приватною. Оплата становила три злотих з дитини на місяць у першому класі і п’ять злотих в наступних класах. Діти з бідних родин звільнялися від оплати. Зібраних за навчання коштів не вистачало на утримання школи. Так у 1929-1930 н.р. витрати на заробітну плату всіх вчителів школи становили 1296,88 злотих на місяць, а збір становив лише 600. Тому допомогу школі надавала головна управа «Рідної школи». Діти заможніших батьків дарували одяг і шкільне приладдя біднішим. У 1937-1938 н.р. батьківський комітет видав 15678 порцій другого сніданку для бідних дітей. Крім того союз батьківських комітетів шкіл міста виділив на утримання цих дітей 95 злотих готівкою; 117 дітей отримували безоплатні обіди (протягом навчального року видано 25857 таких обідів). На свято Миколая 96 учнів школи отримали теплий одяг і взуття. Все це робилося за кошти доброчинців. У 1913 р. на двох фестинах в Українськім Городі було зібрано 1020 корон на школу ім. Короля Данила. На зимових канікулах учні ходили колядувати і збирали пожертви на «Рідну школу». Найбільшим жертводавцем на українське шкільництво був Митрополит Андрей Шептицький, за що йому було присвоєно почесне звання члена-добродія «Рідної школи» із врученням мистецьки виготовленої грамоти. Давала прибутки і крамничка шкільного приладдя, яка діяла при школі. У 1938-1939 н.р. її виторг становив 127 злотих, з яких 12,6 злотих було використано на обладнання фізико-хімічного кабінету. Не дивлячись на матеріальну скруту в школі було все необхідне обладнання для навчання дітей. З наочного обладнання було 83 зоолого-ботанічні таблиці, 52 таблиці з української мови і релігії, 16 таблиць з історії, 48 зразків з мінералогії, 8 географічних карт і 1 глобус. У 1924 р. засновано шкільну бібліотеку. За зібрані для неї кошти та добровільні пожертви громадян Жовківської дільниці, а також за доходи з вистав, виконаних учнями, було придбано 104 томи книжок. У 1929 р. фонд бібліотеки становив уже 275 томів. Найбільше діти любили читати історичні оповідання і казки. Багато дітей користувалися бібліотекою товариства «Просвіта», яка знаходилася на вул. Об’їзд,6.

/Files/images/Протокол батьківських зборів 1926 р (2).jpg

Навчання проводилося у дві зміни. В першу зміну з 8.00 год. до 12 год. 35 хв. навчалися учні 4-6-х класів, у другу зміну з 13.00 год.- учні 1-3-х класів. Згідно з навчальним планом за 1936-1937 н.р. у перших класах проводилось 18 уроків на тиждень, у других – 24 уроки, у 3-4 – 28 уроків і у 5-6 – 30 уроків.

Тижневий розклад годин

Класи Предмети 1 2 3 4 5 6
Українська мова 7 6 6 6/5 4 4
Польська мова - 6 6 5/6 4 4
Релігія 2 2 2 2 2 2
Історія - - - - 2 2
Географія - - - - 3 3
Природа - - 3 4 3 3
Математика 3 4 4 4 4 4
Рисунки 1 2 2 2 2 2
Практичні заняття 2 1 2 2 3 3
Спів 1 1 1 1 1 1
Руханка 2 2 2 2 2 2
Всього 18 24 28 28 30 30

Навчальний рік ділився на два півроки. У 1935-1936 н.р. поділ був такий: перший піврік з 1 вересня до 22 грудня 1935 року, другий піврік з 15 січня до 20 червня 1936 року. За кожний піврік учням видавалися свідоцтва, в яких виставлялися оцінки з навчальних предметів і з поведінки. Оцінювання проводилося за чотирибальною системою. За навчання: дуже добре, добре, достатньо і недостатньо; з поведінки: дуже добре, добре, відповідно і невідповідно. В час літніх канікул діти їздили відпочивати в село Милуваня, де діяла рільнича школа. Оселя в Милувані була фундацією Митрополита Андрея Шептицького.


Підготовка до навчання в першому класі проводилась у захоронці, яка діяла при школі. У 1928-1929 н.р. захоронку відвідувало 59 дітей-дошкільнят (у групі на Замарстинові було 35 дітей, на Жовківській – 24 дитини).

У позаурочний час у школі проводились курси для неписьменних.

Велика увага приділялася вихованню дітей у патріотичному дусі. В школі проводилося ряд святкувань протягом навчального року. Основою всього виховання було релігійно-моральне виховання. Крім уроків релігії у школі діяв гурток КАУМ (Католицької Академічної Української Молоді), керівником якого був о. Антін Каштанюк із церкви Св. Параскеви-П’ятниці. Щонеділі відбувалися екзоти тобто релігійне навчання молоді. Щорічно проводились свята до 1-го листопада, Св. Миколая, день шкільного прапора, Шевченківське свято, свято Української Матері, закінчення року. В ці дні проводився передсвятковий ярмарок з грошовою лотереєю, прибутки з якої ішли на утримання школи. Крім того учні брали участь у міжшкільних святах, як наприклад Шевченківський концерт, до 100-річчя «Русалки Дністрової», академія в честь Симона Петлюри та ін. Але найграндіознішим було щорічне свято молоді «Рідної школи», яке проводилось на площі Сокола-Батька по вул. Стрийській у червні місяці. Тут збиралися всі рідношкільники, які демонстрували свої вміння з руханки і танців. На це свято з духовенством і керівництвом «Рідної школи» приїжджав Митрополит Андрей Шептицький, якого діти зустрічали з великою і захопленням.

На завершення слід згадати тих вихователів, які жертовно виховували майбутніх патріотів, віддавали свої знання і вміння українським дітям. У школі працювали досвідчені самовіддані вчителі-патріоти, які крім навчання мали ще й інші обов’язки. Всі вчителі, включно з директором школи, були опікунами класів (класними керівниками). А деякі з них опікувалися одночасно двома класами – в першу і другу зміну. Вчителі викладали різні предмети у своєму класі, і крім того мали додаткове навантаження. Так у 1936-1937 н.р. директор школи Манько Василь був опікуном 5 класу, викладав співи, математику, українську і польську мови та керував шкільним хором. Вчителька Тисович Софія крім викладання предметів і опікунства відповідала за шкільне обладнання і наочність, Нестеренко Марія – за роботу бібліотеки і керувала драматичним гуртком, Кахникевич Ірина відповідала за роботу шкільної щадниці, Манько Марія – за роботу батьківського комітету, Кузик Марія – за шкільну крамницю. Стаж роботи вчителів становив від 16 до 26 років, навантаження – від 19 до 26 год. на тиждень. Працювати було нелегко, оскільки була велика наповнюваність класів – від 33 до 47 учнів.

Самовідданість і патріотизм вчителів особливо проявилися в останній рік існування школи. У 1939 р. з приходом Червоної армії в Галичину школа ім. Короля Данила офіційно була закрита, проте ще рік вчителі школи безоплатно навчали дітей. Фактично школа припинила своє існування у 1940р.

Тому назвемо поіменно тих жертовних, відданих Україні людей, які виховували майбутніх борців за волю України, серед яких були багатолітній політв’язень, поетеса Ірина Сеник. Директорували: Гайдукевич Олекса – до 1924 року; Снилик Денис – 1924-1934 рр.; Манько Василь – 1934-1940рр.; Прізвище першого директора школи з 1912 року невідоме.

Вчителювали: Зацерковна Марія, Стахур Марія, Пашкевич Євгенія, Тисович Софія, Кахникевич Стефанія, Нестеренко Марія, Манько Марія,

Кузик Марія, Кахникевич Ірина, Стасюк Іван, Дворак Михайло, о. Антін

Каштанюк, Добромиль Михайло – шкільний лікар.

Педагогічний колектив Львівської спеціалізованої школи І-ІІІ ступеня №57 імені Короля Данила продовжує традиції наших попередників і працює над подальшим удосконаленням навчально-виховного процесу для вирішення основного завдання - виховання достойних будівничих нашої держави, ім'я якій Україна.

Із встановленням радянської влади в західних областях України почалася реформа освіти. Діяльність всіх тогочасних шкіл, гімназій, дошкільних закладів припинилася і створювалася нова шкільна мережа. В деяких випадках в одному приміщенні розміщувалися по дві школи. Назви шкіл змінюються номерами. Часто школам міняють приміщення - так було і з неповною середньою школою № 57. Згідно з Постановою президії Львівської міської Ради депутатів трудящих від 06.03.1940 року НСШ № 57 знаходиться на вул. Кінги, 18 (тепер Скидана, 18), а приміщення нашої школи було закріплене за НСШ № 58. Пізніше наша школа знаходилась на вул. Донецькій і вже у 1946 р. була локалізована за сьогочасною адресою. До 1970 р. це була неповна середня або, як тоді говорили, восьмирічна школа. З грудня 1970 р. їй надається статус середньої школи. В цей же час проведено її добудову. Це була звичайна середня школа радянського типу, яка давала добрі знання своїм вихованцям, але виховувала їх у так званому інтернаціональному і атеїстичному напрямі. Проте дух, який витав у стінах школи завжди був українським. Після проголошення незалежності України в школі відновлюється національно-патріотичне виховання. 26 вересня 1991 р. перед празником Воздвиження Чесного Хреста було проведено посвячення школи. З 1992 р. в усіх класах вводиться такий предмет, як "Християнська етика". На урочисті події запрошуються священики церкви Св. Параскеви П'ятниці, настоятелем якої є о. Михаїл Савчак. З цього ж року школі надається право вивчення англійської мови з першого класу, школа стала спеціалізованою з поглибленим вивченням англійської мови. У 1995р. за поданням дирекції рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 29.03.95 № 26 "Про присвоєння імен навчальним закладам" нашій школі знову присвоюється ім'я Короля Данила. На вшанування імені самого короля у 1995 р. в школи відкрито зал Данила Галицького. Всі роботи виконав художник Любомир Прийма. У 2002 р. за кошти батьків та доброчинців на шкільному подвір'ї відкрито погруддя короля Данила, авторами якого стали керівник шкільного гуртка образотворчого мистецтва Михайло Сипник та його син Андрій.

Кiлькiсть переглядiв: 2736

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.